Проблемне питання оформлення субсидії при наявності зареєстрованих в помешканні осіб, які фактично не проживають в квартирі.
Із зростанням тарифів на оплату житлово-комунальних послуг, все більше громадян поставлено у скрутний фінансовий стан та вимушені звертатись до Управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій з заявами про призначення субсидії.
Не поодинокі випадки коли заявники отримують відмову в отриманні житлової субсидії, оскільки в квартирі зареєстроване місце проживання додаткових людей, і це унеможливлюють отриманням заявником житлової субсидії. Не дивлячись на те, що фактично зареєстрована особа фізично не проживає в квартирі та не здійснює жодної копійки оплати на утримання квартири. Не проживають люди по зареєстрованим адресам з різних причин, наприклад, подружжя розлучилось і в помешканні залишився проживати той з подружжя хто є власником нерухомості, або непоодинокі випадки коли люди їдуть «на заробітки» в інші країни чи інші частини України.
Комунальні служби, що надають послуги по утриманню Квартири, в своїх розрахунках (квитанціях) вказують кількість мешканців – по кількості зареєстрованих осіб, та нараховують по своїм тарифам відповідні розміри грошових коштів, які сімлінні громадяни, що реально проживають в помешканнях, вимушені сплатити таким службам за надані комунальні послуги, щоб уникнути ризику їх відключення.
Безвідповідальне ставленням, таких зареєстрованих осіб, до утримання місця проживання призводить до правомірного бажання, реальних мешканців, не оплачувати комунальні платежі за лише зареєстрованих осіб, оскільки вони не проживають в помешканнях тривалі строки.
Реалізувати захист свого права на непорушність права власності та здійснити захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, такі небайдужі громадяни мають право в судовому порядку.
Отримання рішення суду необхідне для зняття зареєстрованих осіб з реєстрації у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV.
Відповідний позов до суду аргументується ст. 405 Цивільного кодексу України, згідно якої члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Перелік осіб, які є членами сім’ї власника житла визначено в ст. 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Проблемні питання прийняття спадщини на нерухомість реєстрація права власності на які не здійснена належним чином.
Не дивлячись на майже тридцятирічну історію незалежності України і виникнення права власності в нашій державі, ще досить часто трапляються випадки коли спадкоємці стикаються з проблемою вступу в спадщину (оформлення на своє ім’я права власності) на приватні будинки, садиби, дачні будиночки, гаражі тощо. Оскільки, під час відкриття спадщини в органах нотаріату з’ясовується, що на зазначені будівлі відсутні правоустановчі документи, а отже, і відсутнє належним чином зареєстроване право власності на спадкове майно.
В цих випадках нотаріуси, що ведуть спадкові справи, виносять мотивовані постанови про відмову спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом на таке нерухоме майно.
Спадкоємцю, який все таки зацікавлений у отриманні спадщини-нерухомого майна, нічого не залишається, як керуючись Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадщину» №7 від 30.05.2008р., «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
Дана категорія справ відноситься до позовних заяв майнового характеру і потребує обов’язкового зазначення в позовній заяві «ціни позову» та сплати судового збору за розгляд справи судом в розмірі 1% від ціни позову. Для виконання цих вимог спадкоємець-позивач має замовити оцінку нерухомого майна – спадщини у кваліфікованого оцінювача.
Відповідачами в даній категорії справ виступають: спадкоємці, які вже вступили у спадщину, місцеві органи влади (за місцем знаходження нерухомого майна), нотаріус, який надав письмову відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Підготовлений професійним адвокатом позов подається на розгляд районного суду за місцем знаходження нерухомого майна.